край
імен. чол. роду
1. лінія, що обмежує поверхню чого-небудь; кінець
2. те саме, що шматок
3. (чому) закінчення, припинення якоїсь дії, стану
4. те саме, що країна
5. місцевість, область район, адмін.-тер. одиниця
край
¤ настає край -- наступает конец
¤ на краю загибелі -- на краю гибели
¤ від краю до краю -- от края до края
=============
прийменник
возле
¤ край села -- возле села
¤ край дороги -- возле дороги
=============
від слова: краяти(ся)
дієсл. недокон. виду (що робити?)
Дієприслівникова форма: краявши, краючи
різати що-небудь на шматки
резать
Деепричастная форма: режа