конец
сущ. муж. рода
1. предел, последняя грань чего-н. в пространстве или во времени
2. путь, расстояние между двумя пунктами
3. причальная веревка, канат
кінець
¤ *в конце концов -- кінець кінцем, врешті-решт, зрештою
¤ *положить конец чему-н. -- покласти край чому-н.
¤ *в оба конца -- в обидва кінці
¤ *из конца в конец -- з краю до краю
¤ *на худой конец -- у найгіршому разі
¤ *со всех концов -- з усіх кінців