вершина
верши́на
ж.
1) cima f, cumbre f; cúspide f
2) перен. cima f, pináculo m, cumbre f
на вершине (вершинах) славы — en la cima de la gloria
••
вершина угла — vértice del ángulo
верши́на
ж.
1) cima f, cumbre f; cúspide f
2) перен. cima f, pináculo m, cumbre f
на вершине (вершинах) славы — en la cima de la gloria
••
вершина угла — vértice del ángulo