изумление
сущ. ср. рода
крайнее удивление
здивування
¤ прийти в изумление от кого-чего -- здивуватися кому-чому з кого-чого
¤ достойный изумления -- гідний (вартий) подиву
¤ к величайшему изумлению -- на превеликий подив
¤ от изумления -- від з подиву, від (із) здивування
¤ с изумлением -- з подивом