бесчувствие
сущ. ср. рода, только ед. ч.
только в словосочетаниях
нечутливість імен. жін. роду, тільки одн.
¤ (быть, лежать) в бесчувствии -- (бути, лежати) непритомним, без пам'яті
¤ (избить, довести) до бесчувствия -- (побити, довести) до непритомності, до безпам'яті